Колективи Солідарності розпочинають цикл публікацій про бійців та бійчинь, які отримали поранення чи травми під час цієї війни. Ми запитали у них про досвід лікування, рефлексію травми, реабілітацію та повернення до служби. Як змінюється система підтримки? Чи відповідає вона на реальні потреби? В умовах, коли держава залишає пораненим все менше вибору, стає очевидною необхідність створення незалежної ветеранської організації, яка забезпечуватиме підтримку та захист тих, хто повертається з фронту.

Відкриває цей цикл текст військового еко-анархіста з позивним «Веган». Його погляд — про прийняття ран як частини життя та зміни в системі лікування.

«Не хочу думати, що віддаю своє здоров’я державі, мене могла б збити машина чи намотати станок на заводі. Так само здоров’я втрачалось у вуличних бійках. То сприймаю це як неминучу частину життя, прикрасу тіла історією. 

Нині моє третє поранення, через кілька днів виписують зі шпиталю і я повертаюсь до виконання задач. Щось змінилося з 2023-24 років, тоді я мав відпустку, тривалу реабілітацію. Нині медична система вибору не дає. Поранених багато, бійців мало, тому лікування утилітарне і людей зі свіжими легкими пораненнями повертають у стрій, на позиції. 

Три роки повномасштабної війни, що поробиш — далі буде тільки сумніше».