Хочемо познайомити вас із новим антиавторитарним бійцем, який нещодавно приєднався до лав ЗСУ і став одним із бійців, яких підтримують Колективи Солідарності.

“Привіт! Я Містер! 

Ще нещодавно я бив татушки, викладав малювання дітям, дивився серіали з дружиною та котами, займався активізмом, волонтерив, трошки катався на веліку по різних заброшках у Львівській області в пошуках пригод. 🙂

З недавніх пір моя головна пригода — військо, і вона мені подобається! Зараз я служу в бойовій бригаді, а саме — в 35 окремій бригаді морської піхоти на Донецькому напрямку. 

В активізм я вперше потрапив у 14 років: ходив на хардкор/панк концерти, долучався до різних анархічних/ЛГБТКІ+ акцій, був співзасновником кількох низових ініціатив, допомагав організовувати різні івенти.

Після переїзду до Львова волонтерив зазвичай у феміністичних ініціативах: готував їжу для тих, хто потребує, розвозив гуманітарну допомогу. 

Разом з моєю майбутньою (тепер уже теперішньою) дружиною ми організували проєкт груп психологічної взаємопідтримки для ЛГБТКІ+ спільноти «КолоРівних». Зараз проєкт живе й розвивається: є 2 групи взаємопідтримки, завершився 1 повноцінний цикл групової терапії з двома експерт_ками, анонсуються тренінги з феміністичного самозахисту. 

Рішення піти у військо не було для мене імпульсивним. Я давно хотів долучитись до оборони України та близьких від небезпечного російського світу, імперської жорстокості та засилля дискримінації. Для мене це реалізація власних принципів.

Але то боявся, то «зовнішні обставини», то ще щось. Тож тверде рішення піти у військкомат прийшло аж на третій рік повномасштабного вторгнення. Але зараз, вже перебуваючи на Донецькому напрямку, я шкодую лише про те, що не пішов раніше. Хоча, можливо, всьому свій час.”