Якщо їхати з Києва на Донбас, минаючи Харків, дорога обов’язково пролягатиме трасою Ізюм-Краматорськ. Ми їздили нею багато разів, щоразу проїжджаючи повз вщент зруйновані села. Вони ніби привиди зі знищеними хатами, огородженнями й табличками “Обережно, міни”, котрі зустрічають непроханих гостей абсолютною тишею й невимовним болем. Тут у 2022 році проходила лінія фронту, лишивши по собі апокаліптичні пейзажі.

Під час нашої останньої поїздки ми вирішили заїхали в декілька з цих сіл і були шоковані — там усе ще живуть люди. Заходячи вглиб, можна знайти декілька більш-менш вцілілих хат і, як виявляється, тих небагатьох місцевих жителів, котрі вирішили не полишати рідні домівки попри відсутність роботи, нормальної інфраструктури й навіть доступу до продуктів харчування. Де-не-де нишпорять зграї голодних котів, відлунює гавкіт собак — усі ці тварини в страшному стані, голодні, худі й хворі, безконтрольно розмножуються й дичавіють.

Подивившись на це все й поспілкувавшись із місцевими, які нам трапились, ми вирішили наступну місію присвятити саме цим селам-привидам. Ми хочемо об’їхати їх, роздати продуктові набори, газові пічки, засоби гігієни та корм, а також дізнатись більш актуальні побутові потреби. І потім приїхати ще раз. Насувається зима, а в такі місця рідко доїжджають якісь великі благодійні фонди. Тому ми дуже хочемо допомогти цим людям і сподіваємось на вашу підтримку донатами, кормом та речами. Реквізити у нижче.